Українське вбрання

     В українському народному костюмі втілилася історична доля народу, його культура і традиції. Національний одяг зберігає в собі особливості різних історико-культурних епох, тому він є одним з найважливіших історичних джерел вивчення культурних особливостей українського народу.
     Раніше за вишиванкою можна було зрозуміти звідки є людина. Тоді це здавалося неймовірним, але зараз, коли вишиванка вийшла за межі музею, бачимо, що полтавська
вишиванка відрізняється від буковинської. Звичайно, вбрання регіонів відрізняється своїм колоритом, але є саме: вишивка на білому натільному полотні; вишивка на білому
білими нитками, вишивка червоними і чорними нитками. А також є певні орнаменти, які
зустрічаються у багатьох регіонах.
    Чому елементи українського одягу оспівані в піснях? Навіщо письменники
неодноразово звертали свій погляд на захоплюючий костюм українок? Як приємно милуватися картинами видатних художників, що з любов’ю відтворили красу українців у національних костюмах!
    Сучасному поколінню варто знати все про одяг своїх пращурів, бо в ньому закладено традиції народу, його генетичний код, моральну і духовну силу народу.
    Про красу та самобутність українського одягу дуже точно сказав Ілля Рєпін, порівнявши українок з парижанками: «Тільки малоросіянки та парижанки вміють одягатися зі смаком! Ви не повірите, як чарівно одягаються дівчата, парубки теж спритно: ... це дійсно народний, зручний і граціозний костюм. А які дукати, моністи, головні убори, квіти! А які обличчя! А яка мова! Просто краса, краса і краса!»
   Український жіночий костюм має безліч варіантів залежно від регіональних
особливостей. Вони проявилися в крої, вишивці, декорі, колірних особливостях і
прикрасах. Класичним жіночим традиційним костюмом вважається одяг Середньої
Наддніпрянщини.
    Основою костюма є жіноча вишиванка, якій надавали величного змісту, вишиваючи
сакральними узорами-письменами долю людини. Сорочка-вишиванка була трохи довша,
ніж чоловіча і складалася з двох частин. Нижня частина шилася з більш щільної і грубої
тканини. Поверх сорочки одягали запаску або плахту. Плахта являла собою полотно до 4
метрів у довжину, яке пряли з фарбованої вовни. Його розрізали на три рівні частини, а
потім дві частини пришивали до третьої таким чином, щоб середина нижньої знаходилася
навпроти розрізу бічних частин. Плахту обмотували навколо талії, прив'язуючи зверху
поясом. Вишивка на плахті була досить стриманою і невибагливою. Поверх плахти
спереду одягали запаску, певну подобу сучасного фартуха .
     Велике значення в українському жіночому костюмі відводилося прикрасам. В народі безліч приказок та прислів’їв про красу дівочу, яка ставала яскравішою з різноманітними прикрасами.
Дівчина – як у лузі калина. Гарна дівка, як маківка. Дівчина, як берізонька, сережками завішана. Поверх вишиванки жінки та дівчата одягали намисто або буси. Кількість і розмір намистин безпосередньо говорили про фінансове становище родини.
    На свята жінки одягалися особливо гарно. Святковий жіночий костюм відрізнявся від
повсякденного якістю тканини, розмаїттям кольорів і візерунків. У святкові дні дівчата
одягали на голову вінок, а на шию якомога більше різнокольорових прикрас. Недаремно казали у давнину: «Дерево листя прикрашає, а людину одяг». Тож українські чоловіки теж не відставали від жінок. Традиційний чоловічий одяг українців – це конопляна або льняна сорочка і вовняні штани. Сорочка часто використовувалася як верхній одяг. Головною відмінністю української сорочки є наявність пазушки – невеликого розрізу спереду з вишитими візерунками. Вишивали на пазушці чорними і червоними нитками. Чоловічі вишиванки могли бути з низьким стоячим або широким відкладним коміром. Застібалася така сорочка на ґудзики або шворки.
     Яскравим елементом одягу чоловіків були шаровари, в яких вони поважливо ходили.
Закріплювалися шаровари на тілі за допомогою поясу контрастного кольору або шнурка.
Українські чоловічі штани були дуже широкими, особливо у козаків. Шили такі шаровари
переважно з сукна – вовняної тканини, покритої воском.
На Закарпатті прикрашали вишивкою нижній край штанин зсередини, а потім відвертали
його наверх. Для вишивки використовували переважно жовті й зелені нитки, які найбільш
яскраво виглядали на червоному тлі.
Приємно усвідомлювати, що український народний костюм і сьогодні залишається
затребуваним і популярним. Елементи традиційного одягу часто-густо використовуються
в повсякденному житті - чоловічі та жіночі вишиванки, вінки з квітів, стрічки для волосся.
У спеціалізованих магазинах ви без зусиль зможете купити вишиванку або інші елементи
національного костюму.
Будьте стильними і любіть свою країну! (520 слів)



7. Бесіда за текстом переказу.
 Визначте адресата мовлення та мету висловлювання.
 Сформулюйте тему й головну думку тексту.
 З’ясуйте стиль мовлення. Свою думку обґрунтуйте.
8. Словникова робота.
 Поясніть лексичне значення й правопис слова дукати, моністи (старовинні
монети).
 Поясніть значення вислову генетичний код ( давні знання, які дійшли до нас через
декілька поколінь і органічно втілились в наше життя)
 Доберіть синоніми до слів затребуваний (потрібний, необхідний), стильний

(модний), поважливо (шанобливо).
 Зверніть увагу на правопис слів часто-густо, сорочка-
вишиванка, розмаїттям.
 Ілля Репін -  відомий український художник-реаліст, майстер
портрету, історичних та побутових сцен (1844-1930).